Два-три гектари пшениці чи ячменю простіше за все зібрати найнятим комбайном, якщо домовитися з комбайнером за 2–3 тижні до жнив і приготувати поле так, щоб він не втрачав на ньому часу. Косять при повній стиглості, коли вологість зерна 14–17 %, а в комору засипають лише зерно, досушене до 14 % і нижче.

Власний мінітрактор на такій площі зерно не молотить. Його робота припадає на дні до і після комбайна: окосити кути поля, перевезти зерно, облущити стерню, спресувати й вивезти солому.

Коли збирати: стиглість і вологість зерна

Зернові проходять дві фази, які цікавлять господаря. У восковій стиглості колос і стебло жовтіють, а зерно ще м'яке, як віск: ніготь ріже його без тріску, і на зрізі не виступає молочко. Це строк для роздільного збирання, коли хліб скошують у валки. Повна стиглість настає за тиждень-півтора: зерно тверде, нігтем не ділиться, колос сухий і шелестить у руці. Тоді заходить комбайн на пряме збирання.

Без вологоміра стан зерна перевіряють зубами. Розкусіть кілька зернин із різних колосків. Якщо зернина розколюється з тріском на дві половинки, вологість близька до 14–15 %, і молотити можна. Коли вона гнеться, м'ятий слід лишається від зуба, а всередині вологе борошнисте ядро, чекайте ще 2–4 сухі дні. Проба грубо орієнтує, а точну цифру дасть вологомір у комбайнера чи на найближчому пункті приймання, тож попросіть заміряти пробу до початку роботи.

Зволікати з повною стиглістю небезпечно. Перестояна пшениця починає осипатися від вітру і від мотовила комбайна, ячмінь ламає колос, а після двох-трьох дощів поспіль зерно проростає просто в колосі й для борошна вже не годиться. Полеглі ділянки комбайн бере гірше, і там втрати найбільші.

Дати сильно залежать від зони. У Степу озимі збирають з кінця червня або початку липня, у Лісостепу протягом липня, на Поліссі з середини чи кінця липня. Ярий ячмінь дозріває пізніше за озиму пшеницю того самого поля. Орієнтуйтеся на фазу, а календар потрібен лише для того, щоб вчасно зателефонувати комбайнеру.

Послуга комбайна: як домовитися і підготувати поле

Малу площу комбайнер бере тоді, коли вона лежить на його маршруті. Тому телефонують за 2–3 тижні до очікуваної стиглості й називають точне місце, культуру і площу. Шанси помітно більші, якщо ви домовляєтеся разом із сусідами: 8–10 га кількох господарів в одному масиві для комбайна вже повноцінний день роботи, а не переїзд заради двох гектарів.

Поле готують за кілька днів до приїзду техніки:

• розчистити під'їзд завширшки від 4 м і прибрати гілки над дорогою, бо жатка широка, а бункер високий;
• пройти поле і винести каміння, дріт, старі кілки, шматки шлангів: будь-що тверде в жатці означає зупинку на півдня;
• окосити кути й смугу вздовж паркану чи лісосмуги мінітрактором із косаркою або тримером, щоб комбайн мав де розвернутися;
• підготувати причіп, мішки або брезент, вирішити, хто розвантажує і куди везуть зерно.

Тару рахують заздалегідь. З 2–3 га зазвичай виходить кілька тонн зерна, а причіп мінітрактора бере 1–1,5 т, тож рейсів буде кілька. Комбайн із повним бункером чекати не стане, і якщо машини під зерно немає, його висиплють на край поля.

Втрати перевіряють після першого проходу. Покладіть рамку 50×50 см на стерню за комбайном у кількох місцях порахуйте зерна на землі й помножте на чотири. Тисяча зерен пшениці важить близько 40–45 г, тож кожні 20–25 зернин на квадратному метрі означають приблизно 10 кг втраченого зерна з гектара. Якщо на метрі лежить сотня зернин і більше, просіть комбайнера зменшити швидкість або підрегулювати обмолот.

Альтернативи комбайну на 2–3 га

Роздільне збирання рятує, коли поле забур'янене, дозріває нерівно або комбайн обіцяють лише наприкінці сезону. Хліб скошують у валки у восковій стиглості, 3–5 днів валки дозрівають на стерні, потім комбайн з підбирачем їх обмолочує. Техніку при цьому наймають двічі, а дощ по валках гірший, ніж по полю, що стоїть.

Мінікомбайни й обмолотні машини для малих площ продаються, але продуктивність у них невелика: 2–3 га такою машиною забирають кілька днів роботи. Якщо зерно потрібне лише для власної худоби, а поле те саме з року в рік, це варіант. Для продажу зерна і для тих, хто сіє через рік, окупність сумнівна.

Скошування мінітрактором із подальшим обмолотом снопів на стаціонарній молотарці підходить для 10–30 соток. На гектарах цей шлях займає тижні ручної праці.

Техніка в пилу: фільтри, радіатор, пожежна безпека

Одразу після збирання, поки під стернею ще є волога, стерню лущать дисками на 5–8 см. Розпушений шар закриває вологу, провокує сходи падалиці й бур'янів, які знищать наступною обробкою, і полегшує осінню оранку. Якщо з лущенням затягнути на тиждень-два, пересохла стерня стає твердою, і диски вже не заглиблюються.

У суху погоду лущення дає найбільше пилу за рік, і повітряний фільтр двигуна на ній забивається за кілька годин. Перевіряйте його щодня перед виїздом. Паперовий елемент продувають стисненим повітрям зсередини назовні, з відстані, під тиском, не вищим за вказаний в інструкції до моделі; зовні всередину продувати не можна, бо пил ляже на чистий бік. Паперовий фільтр не вибивають об колесо: тріснутий елемент пропускає пил, якого на око не видно.

Після п'яти-шести продувань картон уже не тримає дрібний пил, і його міняють. На пилову роботу за сезон іде один-два змінні елементи, тому ще до жнив за номером зі старого корпусу замовте повітряні фільтри для японських мінітракторів своєї моделі: елемент із тріщиною чи зім'ятою гумою ущільнення пропускає пил просто в циліндри, де він стирає кільця й гільзи.

Радіатор і сітка перед ним забиваються половою і пухом. Температура двигуна повзе вгору, а сам господар списує це на спеку. Сітку чистять щозміни, а радіатор продувають з боку двигуна назовні, як і фільтр.

Пожежна безпека на стерні вимагає кількох простих речей. На тракторі возять вогнегасник і лопату, біля поля тримають діжку з водою. Навколо поля, яке межує з чужими посівами чи лісосмугою, проорюють смугу завширшки кілька метрів. Солому, намотану на вали й накопичену біля вихлопного колектора, знімають на кожній зупинці: гарячий колектор і іскра з вихлопу запалюють суху стерню за секунди.

Зерно до зберігання і солома

Засипане з вологістю понад 14 % зерно зігрівається і пліснявіє вже за кілька днів. Сире досушують на підлозі шаром 20–30 см, перемішуючи лопатою двічі на день, у сухому приміщенні з протягом. Сухе зерно, з вологістю 14 % і нижче, можна насипати вищим шаром. Температуру в купі перевіряють рукою або металевим щупом: тепле зерно всередині купи означає, що процес пішов, і його треба перелопатити.

Перед засипанням комору вичищають від залишків торішнього зерна, де зимують довгоносик і зернова міль, а стіни й підлогу білять вапном. Зерно очищують від насіння бур'янів і полови на віялці чи решетах: домішки тримають вологу і самі стають вогнищем зігрівання.

Солому або пресують у тюки й складають у скирту на підвищеному сухому місці, або подрібнюють і розкидають полем. Подрібнену солому заорюють чи лущать разом з азотом, орієнтовно 8–10 кг діючої речовини на тонну соломи, інакше мікроорганізми заберуть азот у наступної культури. Скирту ставлять не ближче кількох десятків метрів від будівель і дороги, а тюки перед складанням мають бути сухими: вологий тюк у середині скирти самонагрівається.